Нарахування 3% річних та інфляційних на пеню: міф чи правова реальність? Позиція Верховного Суду

У господарських правовідносинах своєчасна оплата за договором — ключ до стабільності. За прострочення платежів кредитори зазвичай вимагають не лише погашення основного боргу, а й пеню. Але чи дозволяє закон іти далі — нарахувати ще й 3% річних та інфляційні втрати на вже нараховану пеню?

На перший погляд, логіка кредитора виглядає переконливо: пеня не сплачена — отже, є нове грошове зобов’язання, до якого можна застосовувати статтю 625 ЦК України. Проте Верховний Суд має іншу думку, яка вже стала сталою практикою.

Чим пеня відрізняється від грошового зобов'язання?

Щоб розібратися, варто чітко розмежувати поняття:

Пеня — це вид неустойки, який обчислюється у відсотках за кожен день прострочення основного грошового зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Її призначення — санкціонувати порушення строків і мотивувати боржника виконати свої зобов’язання.

3% річних та інфляційні втрати — це окремі види відповідальності за затримку саме грошового зобов’язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України. Їх можна застосовувати лише до первинного боргу, наприклад, несплати вартості товару, послуги чи робіт.

Це розмежування — не формальність, а принципове правило, що запобігає подвійній відповідальності за одне порушення.

Чому пеня — не грошове зобов'язання?

Верховний Суд неодноразово підкреслював: пеня — це міра відповідальності, а не новий борг. Вона не є первинним грошовим зобов’язанням, тому до неї не можуть застосовуватись інфляційні втрати та 3% річних.

Якщо дозволити нарахування процентів на пеню, це означатиме притягнення боржника до двох форм відповідальності за одне і те саме порушення — прострочення оплати основного зобов'язання. Це суперечить принципам цивільного права.

Позиція Верховного Суду

Ключова постанова — справа № 915/14/17 від 31.01.2019. У ній Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду наголосив:

«…на неустойку (пеню, штраф) не можуть нараховуватись проценти річних, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України».

Цей висновок підтверджений низкою інших рішень, які уніфікували практику для всіх судів. Відтепер вимоги про 3% та інфляційні на пеню гарантовано не задовольняються, незалежно від обставин справи.

Практичні поради: як діяти кредиторам і боржникам

Кредиторам:

Не включайте до позову необґрунтовані вимоги. Це погіршує вашу процесуальну позицію і може викликати сумніви в обґрунтованості решти вимог.

Розраховуйте правильно:

пеню — окремо;

3% річних та інфляційні — лише на суму основного боргу.

Уникайте зайвих витрат на судовий збір за неправомірні частини позову.

Боржникам:

Оскаржуйте вимоги про нарахування санкцій на пеню — це правова помилка, яка може зменшити загальну суму позову.

Перевіряйте розрахунки в претензіях: помилки кредиторів трапляються часто.

Посилайтесь на практику ВС, зокрема справу № 915/14/17.

Висновок

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат на пеню є неправомірним і суперечить усталеній практиці Верховного Суду. Пеня не є грошовим зобов’язанням у розумінні статті 625 ЦК України, а тому до неї не можуть застосовуватись відповідні санкції.

Ця позиція має фундаментальне значення для правильної побудови стратегії як стягнення боргу, так і захисту від надмірних вимог.

Вам також може бути цікаво: спори щодо договорів поставки: стягнення боргу, захист прав, юридичний супровід